Один з власників землі на території села Березівка, мікрорайону Нова Березівка, поділився з нами фінальним рішенням Суду щодо позову одного з трьох членів ОК «САДОВЕ ТОВАРИСТВО «НОВА БЕРЕЗІВКА СЕРВІС» (з недавніх пір ОК ЖБК Нова Березівка сервіс з якогось дива було вчергове перейменовано рішенням трьох його власників, двоє з яких навіть не живуть на території НБ).
Якщо коротко, то цей позов Козіна Андрія Івановича був поданий, на думку мешканців Нової Березівки, з метою залякування Відповідача та знищення правди щодо діяльності Козіна та наближених до нього осіб на території мікрорайону Нова Березівка. Нажаль прецеденти залякування вже були і ми писали про це у матеріалі: Війна фейкжеку проти жителів продовжується. Вимагаючи у Відповідача 500 000 гривень за надуманими й бездоказовими (про що свідчить рішення Суду) звинуваченнями, Андрій Іванович Козін 6 (ШІСТЬ) РОКІВ судився проти Google і очікувано отримав відмову у задоволенні своїх дивних вимог.
Нижче наводимо повний текст рішення Подільського районного суду міста Києва:
Справа № 758/14073/18
Категорія 29
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді – Захарчук С. С., за участю секретаря судового засідання – Обиход В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Козіна Андрія Івановича до товариства з обмеженою відповідальністю «ГУГЛ», третя особа – Кальний Костянтин Євгенович, про стягнення суми
В С Т А Н О В И В :
Козін А.І. звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ГУГЛ» (далі – ТОВ «ГУГЛ» ) про стягнення суми. Зазначав, що ТОВ «ГУГЛ» у період з 2017-2018 надавало послуги з рекламування матеріалів з використанням знаку для товарів і послуг «Нова Березівка». Відповідно до свідоцтва № 247853 від 25.09.18 права на вказаний знак для товарів і послуг «Нова Березівка» зареєстровані за ним з 03.10.17 по 03.10.27. 15.11.17 ним було направлено відповідачу вимогу про припинення використання зазначеного знаку в рекламі, однак, відповідач відмовився припинити використання знаку. Посилаючись на порушення його прав, просив стягнути з відповідача на його користь разове грошове стягнення у розмірі 500 000 грн.
У відзиві на позов, представник відповідача, заперечуючи проти позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вказавши наступне. Google Ads – це онлайн-рекламний сервіс, в якому особи – рекламодавці можуть створювати та розміщувати рекламні оголошення. Коли потім користувачі вводять певні ключові слова у пошуковий запит Google, то сайти, що замовили та оплатили рекламну послугу, видаються в результатах пошуку найпершими. Текст реклами створює рекламодавець, а відповідач цей текст лише розміщує та розповсюджує. ТОВ «ГУГЛ» є неналежним відповідачем у справі.
Таким чином, відповідач, як розповсюджувач реклами, не несе відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності третіх осіб у змісті оголошення та не може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності на цій підставі. Крім того, рекламодавець не порушив майнові права інтелектуальної власності позивача, оскільки не здійснив використання знаку, так як його використання можливе лише для товарів і послуг, для яких він зареєстрований. Рекламодавець не здійснив використання знаку у розумінні ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», тому що не рекламував та не пропонував до продажу послуги, щодо яких зареєстрований знак, перелічених у свідоцтві послуг 36 класу МКТП.
У відповіді на відзив позивач вказав на те, що відповідач провів рекламу сайту www.novaberezivka.in.ua, шляхом розміщення його на першому місці в пошуку і підписав «реклама» під знаком для товарів і послуг, який належить йому. Перекладання відповідальності на рекламодавця не знімає відповідальності з пошукової системи, оскільки вона формує список на запит.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.
Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 27.06.19 до участі у справі в якості третьої особи було залучено Кального К.Є.
У письмових поясненнях на позов Кальний К.Є. вказав на наступне. Він, як законний власник порталу www.novaberezivka.in.ua., протягом тривалих років є заступником голови ГО ошуканих інвесторів містечка «Олімпік Парк» та висвітлює події навколо котеджного містечка «Олімпік Парк». Про аферу «Олімпік Парк», в мережі Інтернет викладені сотні статей. Знято десятки відео репортажів. Ця афера висвітлювалася центральними ЗМІ України. Уся інформація на вебпорталі www.novaberezivka.in.ua написана у документальній формі та відповідає фактичним обставинам. Будь-якого відношення до вебпорталу www.novaberezivka.in.ua позивач не має. Позивач не може вказувати, що саме власник сайту повинен чи не повинен розміщувати на сайті в мережі Інтернет. Також, його особисте ставлення до документальної інформації, викладеної на сайті, залишається його особистою справою.
До нього, як до власника зазначеного сайту, будь-яких претензій щодо інформації, яка розміщена на сайті або незаконного використання інтелектуальних прав від позивача не надходило. Будь-якого використання товарного знаку «Нова Березівка» на сайті не відбулося. Посилаючись на зазначені обставини, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа – Кальний К.Є., подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності третьої особи.
У судовому засіданні представник позивача – Водяницький К.А., підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача – Ромащенко Д.О., проти задоволення позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що Козін А.І. є власником знаку для товарів і послуг НОВА БЕРЕЗІВКА, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 247853 від 25.09.28, дата подання заявки – 03.10.17, індекс міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг: кл. 36. (а.с. 16-20 т. 1). Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (ч. 1 ст. 420 ЦК України). Згідно зі ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Частинами 1-2 ст. 494 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Статтею 495 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі – Закон № 3689-XII) свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 3689-XII у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин, використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону № 3689-XII у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати. Статтею 20 Закону № 3689-XII передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах торговельних марок та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або завдану немайнову (моральну) шкоду. Розмір відшкодування збитків визначається судом з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним прав власника свідоцтва. Розмір компенсації визначається судом на підставі обсягу порушення, вини порушника та інших обставин, що мають істотне значення. При цьому розмір компенсації не може бути меншим ніж розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання прав на торговельну марку, щодо якої виник спір. У разі якщо порушення прав власника свідоцтва відбулося ненавмисно і без недбалості, розмір компенсації дорівнює розміру винагороди, яка була б сплачена за надання такого дозволу. Стягнення компенсації застосовується судом замість відшкодування збитків на розсуд власника свідоцтва. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу (ч. 1 ст. 432 ЦК України). В силу норм чинного законодавства наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту прав також визначні ст. 21 Закону № 3689-XII. Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України в абз. 1, 4, 5 п. 59 постанови від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Господарським судам потрібно мати на увазі, що власник прав на знак для товарів і послуг має право забороняти іншим особам використовувати тотожне чи схоже до ступеня змішування з цим знаком позначення лише стосовно тих товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано, чи споріднених з ними товарів і послуг. Отже, у справі зі спору про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг господарському суду слід з’ясовувати перелік товарів і послуг, для яких спірні знаки зареєстровано, та встановлювати фактичні обставини використання спірних позначень відповідачами у справах у частині їх фактичного зображення та переліку товарів і послуг, для яких вони використовуються.
Як вбачається зі свідоцтва про на знак для товарів і послуг № 247853 від 25.09.28 право власності на знак зареєстровано для послуг: Індекс міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг (кл. 36): актуарні послуги; аналізування фінансове, банківські послуги; брокерські послуги на фондовому ринку; брокерські послуги щодо акцій та облігацій; брокерські послуги щодо вуглецевих кредитів; брокерські послуги щодо нерухомого майна; брокерські послуги щодо страхування; брокерські послуги щодо цінних паперів; брокерські послуги; визначання вартості ремонту (фінансове оцінювання); випускання дорожніх чеків; випускання кредитних карток; випускання цінних паперів; вкладання коштів; влаштування фінансування для об’єктів будівництва; дистанційне банківське обслуговування; довірче керування фінансовими активами; дорадчі послуги щодо заборгованості; електронне переказування коштів; забезпечування фінансовою інформацією за допомогою веб-сайтів; зберігання у сейфах; зберігання цінностей; збирання коштів на благодійність; збирання орендної плати; інвестування капіталу; іпотечні банківські операції, керування житловим будинком; керування нерухомим майном; кліринг фінансовий; фінансові послуги клірингових установ; консультування щодо страхування, котирування біржове; кредитування під заставу; морське страхування; надавання знижок іншим особам у закладах-учасниках, за умови використання членської картки; надавання позик (фінансування); надавання позик з розстроченням платежу; надавання поручительств; обмінювання грошей; обробляння платежів за дебетовими картками: обробляння платежів за кредитними картками; організовування збору коштів; орендування житла (квартир): орендування нерухомого майна: орендування офісів (нерухомого майна); орендування офісів для коворкінгу; орендування сільськогосподарських ферм, оцінювання антикваріату; оцінювання марок; оцінювання нерухомого майна; оцінювання предметів нумізматики; оцінювання творів мистецтва: оцінювання у сфері оподаткування; оцінювання ювелірних виробів; перевіряння дійсності чеків; позичання під заставу; послуги агентств із забепечування житлом (квартирами); послуги агентства нерухомого майна; послуги бюро кредитних історій: послуги взаємних фондів, послуги з надавання фінансових гарантій; послуги колекторських агентств; послуги ощадних банків; послуги резервних фондів; страхове інформування; страхування, страхування від нещасних випадків: страхування від пожеж, страхування життя; страхування здоров’я; факторингові операції; фінансове інформування; фінансове керування; фінансове керування виплатами з відшкодовування витрат для інших, фінансове консультування, фінансове оцінювання вовни, фінансове оцінювання лісу та пні, фінансове оцінювання щодо страхування, банківських операцій, нерухомого майна, фінансове спонсорство, фінансові послуги, фінансові послуги з митної брокерської діяльності, фінансові послуги щодо купівлі товарів із розстроченням платежу, фінансові послуги щодо лізингу майна з правом його купівлі, фінансові послуги щодо ліквідування фірм, фінансові послуги щодо пенсійного забезпечування.
Згідно ст. 16 Закону № 3689-XII одним із способів використання знака є – застосування його в рекламі.
Обґрунтовуючи позов позивач вказував, що відповідач здійснив використання знака Нова Березівка у рекламі, розмішеній у пошуковій системі «Google» у зв’язку з чим, просив застосувати до відповідача разове грошове стягнення у розмірі 500 000 грн. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано висновок громадської організації «Союз споживачів України» від 12.07.19 (а.с. 210-211 т. 1) згідно якого власник пошукової системи «Google» є розповсюджувачем реклами, оскільки посилання у пошуковій системі «Google» на веб-сайт http://novaberezivka.in.ua є рекламою розповсюдженою розповсюджувачем реклами.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Доказів того, що дана громадська організація «Союз споживачів України» є експертною установою в силу норм Закону Україні «Про судову експертизу» суду не надано.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначений висновок як належний доказ у справі.
До того ж, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.22 встановлено, що ТОВ «Гугл» не здійснювало рекламу сайту http://novaberezivka.in.ua (а.с.73-76 т. 2).
Відповідно до норм чинного законодавства обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Позивачем не надано доказів того, що відповідач розповсюдив рекламу товарів і послуг, для яких спірний знак зареєстровано.
До того ж, згідно письмових пояснень третьої особи – Кального К.Є., він є власником порталу www.novaberezivka.in.ua., протягом тривалих років є заступником голови ГО ошуканих інвесторів містечка «Олімпік Парк» та висвітлює події навколо котеджного містечка «Олімпік Парк» на вказаному сайті.
Підставами для захисту права інтелектуальної власності є його порушення, невизнання чи оспорювання. Під порушенням слід розуміти такий стан суб’єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб’єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов’язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права. Оспорювання – відображає такий стан правовідносин, коли суб’єктивне право заперечується.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-649гс15).
Частиною 4 ст. 5 Закону № 3689-XII передбачено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг. Позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснив використанням знака, зареєстрованого згідно свідоцтва для товарів і послуг № 247853 від 25.09.28 з урахуванням товарів і послуг для яких був зареєстрований знак (кл. 36), як і не надано доказів використання знаку відповідачем.
Роздруківка з пошукової системи «Google» (а.с. 9-10 т. 1) не є в силу ст. ст. 77-80 ЦПК України належним та достатнім доказом використанням знака, зареєстрованого згідно свідоцтва для товарів і послуг № 247853 від 25.09.28 та у зв’язку з чим і порушенням прав Козіна А.І.
Оскільки судом не встановлено обставин, які б підтверджували наявність порушення ТОВ «ГУГЛ» прав Козіна А.І., за захистом якого він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 7, 10 Закону України «Про судову експертизу», ст. ст. 5, 16, 20, 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ст. ст. 16, 418, 420, 432, 492, 494, 495 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 74, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову Козіна Андрія Івановича (01015, м. Київ. вул. Старонаводницька, 4-а, кв. 71, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2747000219) до товариства з обмеженою відповідальністю «ГУГЛ» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 2-Б, код ЄДРПОУ 35252040), третя особа – Кальний Костянтин Євгенович (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145-176, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта невідомі) про стягнення суми – відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
С. С. Захарчук
Додати коментар